В давнину, в часі Великого Посту, існував звичай вивішувати в костьолах перед вівтарем або ж перед хором постову хустку чи заслону, на знак жалоби і покути. Хустка була на половину чорна, а на половину біла. З північної сторони святині хустка була чорна. То був символ довгої темряви в Старому Завіті. На ньому були вишиті зеленим кольором біблійні сцени. Тому, що хоч Старий Завіт був затемнений численними гріхами, то все ж, були люди які не опоганили себе гріхами, але знаходились в темряві через приписи Старого Права. Вишиті на хустці образи відкривали величезну провину і низькість, яка розгнівила великого Бога так, що хоч врятував Ноя і його родину, але потопом знищив весь тогочасний світ.

Певного разу св. Гертруда пожертвувала молитви за душі в чистилищі. І запитала Ісуса чи подобається Йому така молитва. На те Христос відповів: "Хто молитвами своїми душі з чистилища визволяє, той як би Мене Самого з неволі викупляє. У відповідному часі винагороджу йому цей вчинок згідно з всемогутнім милосердям Моїм. Св. Гертруда запитала: "Господи мій, як Твоє непорочне тіло, в якому ніколи не було ані сліду бунту, може змушувати Тебе до співчуття нам в так різних наших спротивах". Господь відповів: "Подумай, адже Апостол говорив про Мене "Мусів уподібнитись під кожним поглядом до братів, аби стати милосердним". І додає: "Один погляд очей моєї вибраної, котрим прошиває моє серце, та безмежна довіра, яку повинна покладати в Мені, що я справді можу, знаю і хочу їй вірно допомагати у всьому. Така довіра має таку силу над моєю любов‘ю, що не можу залишити людини, яка її має.

Коли наближалось солодке Внебовзяття непорочної Діви Марії, свята Гертруда знову була дуже хворою і не могла, згідно зі своїм звичаєм привітати Марію молитвою "Радуйся Марійо…" стільки раз, скільки років Матінка Божа прожила на землі. Але, будучи вірною своїй побожності намагалась осягнути цього числа ділячи речення на три частини." Радуйся Марійо благодаті повна — Господь з Тобою. Коли пожертвувала Марії цю молитву з усіма іншими, які заносила за різні особи, з‘явилась їй Пресвята Діва невимовної краси покрита зеленим плащем, на якому деінде блищали золоті квіти, що нагадували листочки конюшини. Вона сказала: "Поглянь скільки слів молитви вимовила кожна з сестер, від імені яких ти молишся. Стільки пожертвували квітів, щоб Мене оздобити. Кожна квітка виблискує більше чи менше в залежності від того, на скільки та чи інша сестра вклала серце в молитву. Я ж, поверну відблиск тих квітів тим душам, які Мене так пошанували, щоб через те могли подобатися Моєму Синові та всьому Двору небесному."..

В преславне свято царствених апостолів Петра і Павла, підчас ранкової молитви, співано слова" Якщо Мене кохаєш…". Свята Гертруда запитала Ісуса, які овечки вона могла б пасти, щоб в такий спосіб виявити Йому найглибшу любов. Ісус відповів: "Паси Мені п‘ять Моїх вибраних і улюблених овечок. Паси твоє серце роздумами про справи Божі. Твої уста – спасенними розмовами. Твої очі – святим читанням. Твої вуха – корисними порадами, а твої руки – постійною працею. Кожного разу, коли будеш виконувати одне з цих завдань, Я завжди прийму твою працю, як вираз найглибшої любові." Свята Гертруда зрозуміла, що розважання справ Божих в серці – це все про що можна розважати на Божу славу, для особистої користі духовної та спасіння ближнього. Подібно спасенні розмови і свята лектура означає все на що можна дивитись з користю для душі: малюнок розп‘ятого Ісуса, потреби терплячих чи приклад справедливих. Зрозуміла, що корисними порадами можна згідно з Божим уподобанням наситити свої вуха, приймаючи нагани з терпеливістю. Що до постійної праці рук, то подумала, що не можна її виконувати під час читання, але Господь приймає за працю саме зусилля читання, чи його прагнення, чи тримання книги в руках чи якісь інше подібне зусилля.

В преславну ніч Воскресіння Господнього, найпрекрасніших зі свят, свята Гертруда особливо ретельно віддавалась молитві і з‘явився їй Господь, в славі Божого маєстату, в красі не смертельності. Вона упала Йому до стіп віддаючи Йому честь. В захопленні вона сказала: "Ти найпрекрасніший з Наречених, оздобо і славо ангелів, вибрав собі за наречену останню з усіх Твоїх створінь. Я з глибини моєї душі прагну лише Твоєї слави і возвеличення. Твоїх приятелів вважаю за найближчих мені. Прошу Тебе Господи, щоб на честь Твого найчудовнішого Восркесіння, Ти звільнив від кари душі всіх тих хто Тобі особливо дорогий. А я за те жертвую Тобі, в єдності з Твоєю невинною мукою, всі страждання мого серця і тіла, які несла в часі моїх постійних хвороб".

В свято Пальмової Неділі свята Гертруда переповнена особливо солодкою радістю Божої присутності запитала Господа: "Навчи мене, Коханий, з чим я маю вийти Тобі на зустріч, щоб гідно зустріти Господа Бога мого, мого Улюбленого, який йде на муку заради мого спасіння?"
Господь відповів: "Приведи Мені ослика, якого я міг би осідлати, натовп який з радістю вийшов мені на зустріч, а також, натовп який піде за Мною прославляючи мене, і той, який, буде Мені служити.

Певного разу свята Гертруда розважала над важливістю посту. Побачила Ісуса, що сидів на троні своєї слави. Біля Його стіп сидів Іван Євангелист і писав. Святу зацікавило що він пише. Ісус пояснив: "Апостол докладно занотовує кожний дар прославлення, яке склала мені ваша спільнота, розпочинаючи великий піст з понеділка, а також за весь піст. Після смерті, згідно зі словами, що Отець, весь суд Мені доручив, вірно віддам кожному доброю мірою за кожний труд піднятий для виконання добрих вчинків. Також до того додам повною мірою плід Моєї спасенної муки і смерті, через що, кожний людський дар і кожне зусилля буде надзвичайно ушляхетнене. Запроваджу кожну монахиню до Отця з цією книгою, щоб Він всемогутністю Своєї доброти додав "міру щедру…" За прославлення, що до Мене занесли в часі переслідування, яке досвідчують діти цього світу сьогодні. Я завжди залишаюся вірним і не можу занедбати винагороди Моїм добродіям. Я вірніший ніж цар Давид, який хоч усе життя не забував відплачувати своїм добродіям, всеж, при наближенні часу його смерті, довірив царство своєму сину Соломону мовлячи: "Синам Барзилая з Гілеади вияви ласкавість…" Адже завжди, важливіше нам добродійство виявлене у нещасті, ніж у щасті. Тому і Я, більше тішуся вірністю виявленою Мені сьогодні, коли світ щоразу більше ображає мене гріхами.

Євангелист пишучи, раз писав чорні літери, а іншим разом червоні або золоті. Чорними літерами записувались справи виконані за звичкою. Літери, написані червоним кольором, були виконані з особливою любов,ю памятаючи про муку Господа, з наміром винагородження за гріхи Церкви. Чорний колір окреслював також намір, який спиричинявся до спасіння даної особи. Золотий колір говорив ,що вчинок було виконано тільки для слави Божої в єднанні зі стражданням Ісуса і для спасіння світу. Якщо хтось зрікається своєї заслуги, нагороди і благодаті лише щоб віддати Господу найповнішу і цілковиту славу-,то це і є чисте золото. Хоч всі згадані вище вчинки отримують від Господа щедру нагороду, все ж ті, що виконані лише для Божої слави. мають більшу вартість і більшу заслугу,окрім того, приносять людині нескінченно більший ступінь вічного щастя.
Окрім тих кольорів побачила також вільні місця. Свята запитала Ісуса яке значення мають вони? В часі посту маєте звичай всі свої прагнення і молитви виконувати в єдності з моїм сражданням,Я повелів докладно записувати всі думки і слова якими Мені служите. Вільні місця це справи і вчинки які повинні були б виконані з думкою про мою муку ,але цього не має в звичаЇ. "А в який спосіб я могла б їх доповнити коханий Господи?" Ісус відповів:"Важливо щоб все, що ви чините в часі постів, чувань та інших справ, які зобов"язує Статут, все єднали з Моєю святою мукою. Кожного разу коли смиряєте в собі зір, слух, мову чи щось інше , завжди жертвуйте все в єдності з тією любов"ю, з якою Я опанував всі свої змисли в часі Мого святого Страждання. Адже Я міг одним поглядом зупинити Моїх противників, одним словом перемогти Моїх оскаржувачів, але був "як ягня, що на заріз ведуть", опустивши покірно голову, з очима спрямованими в землю, "не відкрив уст Моїх", щоб сказати хоч одне виправдання на всю неправду якою Мене оскаржено."
Почувши ці слова свята Гертруда попросила: "Ах, найдорожчий Учителю, навчи мене хоча б однієї особливої практики, яку я могла б виконувати на згадку про Твоє святе страждання. "Господь відповів: "Молись з піднятими руками, показуючи Богу Отцю образ Моєї святої муки,винагороджуючи за гріхи всієї Церкви, єднаючись з тією любов"ю з якою Я дозволив розтягнути Себе на Хресті." "Якщо хтось захоче так молитись, відповіла свята, то мусить шукати укритих місць, адже не має такого звичаю. "На те Ісус відповів: "Сам пошук укритих закутків заради Мене, вже Мені милий і прикрашає згадану практикуб, як дорогоцінний рубін на браслеті. Якщо ж хтось запровадить такий звичай, щоб усі могли явно молитись з піднятими руками ,то виявить цим Мені таку пошану,яку виявляють царю, урочисто впроваджуючи його на трон".
Свята Гертруда побачила також, що до кожного записаного наміру чи молитви, записано також ім"я особи яка своїм прикладом заохотила інших до дії. Виявлялась через те ясно надмірна щедрість Божої доброти, яка з радістю прагне двічі винагородити те, що людина в своїй людській обмеженості старається Йому щиро жертвувати.