св. Бенедикт і св. Схоластика


       

Орден СС. Бенедиктинок це один з найстарших середньовічних монаших орденів, котрому виповнилося понад 1510 років від його заснування. Засновником ордену являється св. Бенедикт. Св. Схоластика є першою духовною Матір'ю жіночої гілки СС. Бенедиктинок. Св. Бенедикт і св. Схоластика - близнюки, народилися в Італії, в Нурсії (480-547рр.)

В 529 році на горі Монте Касіно св.Бенедикт написав Статут, котрий опирається на Євангелії і є підставою монашого життя не лише бенедиктинського ордену, але також багатьох інших орденів і є настільною книгою для мирян, прагнучих досконалого способу життя. Він же: Реформатор і Патріарх монашого життя, надав йому певний напрямок і затвердив його своїм Статутом. В ньому св. Бенедикт приділив велику увагу молитві, а також праці, підкреслюючи її гідність і трактуючи її не тільки як спосіб утримання, але також як служіння Богу і людям. Для св. Бенедикта дуже важливим було гармонійне поєднання праці з молитвою. Звідси випливає бенедиктинський девіз "Ora et labora"- "Молись і працюй". Відчитуючи знаки свого часу, св. Бенедикт з своїми учнями відновив не тільки Рим, але і всю Європу хрестом, плугом і пером. За заслуги і внесок в розвиток культури в Європі, в 1964 році Папа Римський Павло VІ проголосив його Покровителем всієї Європи.

Святий Бенедикт, Ти славився чистотою свого життя, слухняністю натхненню Святого Духа і глибокою смиренністю. Геніальності Твого Статуту для монахів не перестає дивуватися весь світ вже півтора тисячоліття. Твоя особистість загадкова і цікава, можливо трохи сувора, на перший погляд суперечлива і навіть лякає. Це лише тому, що ще так мало Тебе знають, мало пізнають Твою науку і не бажають наслідувати Твоє життя. Але, якщо прибігати до Тебе за допомогою в будь-яких ситуаціях і труднощах, то можна пізнати Твою батьківську любов та стурбованість і тоді звернення буде вже зовсім інакше, а саме... Дорогий Отче Бенедикте!
Самою загадковою річчю на світі є відлуння часу. Відгуки подій, що доносяться з глибини століть як му-зика, або нездоланно притягає, або безнадійно відштовхує.
Час - це постійний рух, де зміна поколінь супроводжується злітаннями і падіннями, народженням і смертю, боротьбою протистоянь і непомітною працею мільйонів людей. Пам'ять про одних людей розчиняється в нескінченному круговороті років, а імена інших, їхньої справи виходять далеко за межі своєї епохи і простору. Одне є певним, що цей ритм часу, хід життя не можна зупинити, як не може зупинитися морський хронометр, що відстукує секунди, хвилини, роки, показуючи, що життя йде,
"бо незабаром дійдемо до границі часу,
За якою є земля очікувана,
Де своєю радістю обдарить Отець
Втомлених прочан".
(З Гімну брев‘ярія)
Перенесемося на півтора тисячоліття назад, в епоху, дуже схожу до нашої, коли старе вже зруйнували, а нове ще не побудували. Занепад Великої Римської імперії в 410 році, на сімдесят років раніше того моменту, коли прийшов на світ св. Бенедикт з Нурсії, став тією суміжною зоною історії, поблизу якої всі політичні та економічні процеси (і звичайно ж духовні) виглядають дуже нестабільно і важко піддаються будь – якому регулюванню.
Хто з нас не хотів би у житті стабільності, матеріальної та духовної врівноваженості, внутрішнього спокою. Тоді люди теж цього хотіли. Хотіли, але не знаходили. Все дуже просто, не там шукали. При всіх тривогах, гризотах і ваганнях, які супроводжують різноманітні пошуки людини, єдиною метою повинен бути тільки Бог.
Святий Бенедикт був покликаний Богом, потім вів життя у печері Суб‘яко як пустельник, далі – засновник і наставник монашого ордену, щоб вказати світу дорогу шукання Бога, на якій обрії моральних цінностей розширюються до нескінченності, переступаючи границі часу, а акцептація кожної людини приводить до розсіювання всіх тіней нега-тивних рис, які виникають в наслідок національних відмінностей.
Шукати Бога – значить врешті прийти до висновку, що Він, Котрий зі своєї вічності полюбив нас, перший вийшов на пошуки людини і, притягаючи нас до Себе, бажає привести до свого Сина. Від цього моменту пошук Бога стає тотожно пошуку Ісуса. Відомий монах-трапіст (трапісти живуть згідно Статуту св. Бенедикта) Томас Мертон дав вичерпне визначення поняттю досконалого шукання Бога: "відкинути ілюзії і задоволення, суєтні тривоги і бажання, роботи, яких Бог не хоче і славу, що є вихвалянням; оберігати душу від будь-якого хаосу так, щоб моя вільність зав-жди була готова на прийняття Його волі; зберігати в серці тишу і вслуховуватись в голос Бога; звільнити розум від понять і образів створених речей для того, щоб можна було втримати укритий зв'язок з Богом у вірі; любити всіх лю-дей як себе самого; бути покірним і знаходити заспокоєння в уникненні різних конфліктів і суперництва з іншими; ухилятися від суперечок, оцінок і критик, а також усього тягаря різноманітних переконань, якого взагалі я не повинен нести; мати волю, що завжди готова уступити і зібрати всі сили душі в її прихованій глибині, щоб там бути в мовчаз-ному очікуванні на прихід Бога, у тихому і спокійному зосередженні на моїй залежності від Нього".
Святий Бенедикт пропонує шукати Бога в найбільш відповідних для цього умовах, у "Школі Служби Господньої", створюючи для цього монаші спільноти, як модель Церкви. У св. Бенедикта шукання Бога нерозривно пов'язано з пошуком миру, "шукай миру і йди за ним", який стає єдиною дорогою, що веде до Христа, коли намагаємося від усього відірватися, щоб чинити лише те, що Йому подобається; коли немає в нас завзятого опору Святому Духові, а є піддатливість і пошана.
Св. Бенедикт, охоплюючи своєю мудрістю насущні проблеми VІ століття, синтезував попередній досвід і виклав у струнку теорію правила, що своєю новизною дивували не лише духовних осіб, але й кращі уми та політичних діячів того часу. Сьогодні світ, з його технічним прогресом і досягненнями культури не має потреби в такій інновації, яка була 1500 років тому. Європа стала занадто мудрою, де додаток Dr. до прізвища став мало не найважливішим критерієм вартості людини. Чи є в такому світі місце для науки св. Бенедикта? Цінності, які святий Патріарх вказує – вічні, подібно як незмінна Євангелія, якою повністю насичений Статут. В Євангелії ми дізнаємося не тільки про історичні події з життя Бога-Людини, а відчуваємо присутність і подих самого Ісуса Христа. Так і в Статуті ми бачимо не лише літеру права, а передусім чуємо за ним стук серця живої людини, його слова, що торкаються нашого серця.
Ми хотіли б одержувати на свої питання (які носять іноді дуже невиразний характер), конкретні відповіді. Схоже, що св. Бенедикт теж любив чіткість і конкретність, тому його Статут відрізняється строгістю викладу, визначеною послідовністю і практичною спрямованістю, однак, з глибоким духовним виміром.
В момент смерті святого Бенедикта (близько 547 року), його Статут був одним із багатьох. Bidома традиція монаших спільнот, яка прийшла зі Сходу, і містить досвід монахів-пустельників і перших монастирів, общинного типу. Протягом двохсот років св. Бенедикт став патріархом західного монашества, а його Статут найбільш впливовим у латинській Церкві. Починаючи від сьомого століття бенедиктинці несли Європі не тільки християнство, але і цивілізацію, що відображає відомий вислів Cruce, lіbro et atro – хрестом, книгою і плугом. Невдовзі бенедиктинські монастирі покрили всю Європу; починається розквіт західного монастицизма. Якщо в перших століттях монахи йшли на пустелю, залишаючи вже розвинуте суспільство, то тепер процес став зворотний. У світі, який здригався від нескінченних війн, політичної та економічної непевності, коли часто єдиним аргументом в суперечках була сила меча, а священицькі функції виконували найчастіше люди малоосвічені і низького походження, бенедиктинські монастирі являли собою осередки культури і науки. Тут можна було знайти багате літургійне життя, живу побожність, заінтересованість наукою та інтелігентне суспільство. І сьогодні назва "бенедиктинський" асоціюється з певним високим рівнем культури, причому не тільки релігійного значення, але і загального напрямку, з музичними і художніми оригінальними винахідками, з науковою працею в галузі біблістики тощо.
В самому серці бенедиктинського життя знаходиться молитва, яка все скріплює і надає сенс всім іншим діям. Св. Бенедикт не вимагав від своїх учнів особливого обіту молитви, бо очікував, що вона буде в центрі їхнього життя і проникатиме в усе, щоб вони не робили. Молитва це Opus Deі, справа Божа і нічого не можна ставити вище неї. Св. Законодавець не встановив жодних особливих методів молитви, але визначив зв'язок між літургійною молитвою (Служба Божа, спів псалмів) і контемпляцією. Правдивим покликанням монаха чи монахині бенедиктинської родини є не боротьба з активністю на користь контемпляції, а відновлення первинної гармонії між ними. Можливо є люди, які вважають, що спів псалмів це застаріла, закостеніла форма молитви, котра не приносить видимого ефекту, що монахи тільки даремно витрачають час, займаючись цією справою. Але саме під час такої молитви вони виступають як посли Церкви, містичного тіла Христа, представляючи перед Богом не свої особисті потреби, а турботи, проблеми, занепокоєння всіх людей. Літургійна молитва є офіційною молитвою Церкви, тому підноситься своєю достойністю над іншими побожними практиками. Традиція григоріанського співу псалтиря – характерної риси всіх бенедиктинських монастирів – передається з покоління в покоління протягом усієї багатовікової історії.
Свого часу св. Бенедикт з'явився, можна сказати, першовідкривачем нового типу міжособистісних і суспільних відносин, закладаючи спільноти, у яких внутрішній порядок ґрунтується не на силі авторитарної влади настоятеля і взаємного підпорядкування на зразок "сильний-слабкий", "вищий-нижчий", а на силі любові і турботи абата-отця і братів, рівних між собою.
Св. Бенедикт був настоятелем дійсно з благодаті Божої, відповідав усім важким вимогам цієї посади, зміг втілити в життя ідеали, написані в Статуті, а саме, суворість і серйозність (почуття, які залишаються після перегляду зображень святого) злагоджував добротою, яку вимагав також від інших. У 64 розділі Статуту рекомендує настоятелю "у покаранні поступай розважливо і без перебільшення, щоб ліквідуючи іржу, не знищити самої посудини".
Св. Бенедикт прекрасно знав, що не легко жити з іншими - значно простіше бути святим самому. Але, на думку отця Бенедикта, спільне життя на одному місці, в монастирі сприяє зближенню людей, коли їхні серця відкриваються один на одного у взаємному послусі. Ця слухняність ґрунтується і живиться життєдайною любов'ю ближнього, котра схиляє кожного, щоб не звертаючи уваги на власні вигоди, служив потребам брата. Щоденне зусилля, щоб зберегти рівновагу між внутрішнім зосередженням та діяльністю, котра є необхідною у житті спільноти, дозволяє зростати у вмінні бути правдивою особистістю. У будь-якій групі людей чи то у спільноті, чи в родині, чи в парафії неодмінно будуть конфлікти, взаємні рани, біль, що іноді може тривати роками. Св. Бенедикт знав про такі людські слабкості і тому наділив абата повноваженням немов судді, котрий пом'якшуватиме напруженість таких взаємовідносин. Він хоче, щоб настоятель був мудрим лікарем і люблячим батьком, котрий "вміє лікувати свої і чужі рани, не виявляючи їх і не розголошуючи" (Статут 46,6). Ще один важливий момент, який не можна оминути мовчанням, а саме відносини рівності у спільноті, де "прості і знатні, багаті і бідні" живуть у слухняності абату й один одному, а насамперед Богу.
Про те, яку заслугу має св. Бенедикт перед троном Божим свідчить свята Гертруда (містичка-бенедиктинка з XІІ століття), котра " в дусі побачила самого нашого отця Бенедикта, що стояв перед ликом, сяючої блиском і вічним спокоєм, Трійці. Виглядав чудово, і споглядання на нього давало радість. Здавалося, що з окремих його членів виростають і чудесним чином розквітають прекрасні троянди, повні весняної свіжості і незвичайного запаху. Весь у запашних квітах найсвятіший отець Бенедикт – "благословенний силою благодаті та з імені" – був приводом незвичайної і чудесної радості для Трійці, вічно достойної всякої пошани, і для всього небесного двору. Ці троянди також означали вчинки всіх послідовників святого Патріарха, котрі спонукані його прикладом та наукою, зреклися світу, ступили на шлях монашого життя і твердо йшли ним".

Крихта Слова Божого

Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру? Лк 18,8

Години св. Служби

Сьогодні (18.11): 12.00

Завтра (19.11): 14.00

Слово св. Бенедикта

Ми повинні, приготувати наші серця і тіла до боротьби під святим послухом Заповідям Божим

св. Бенедикт

св. Бенедикт

Copyright © 2010-2012 Монастир сестер Бенедиктинок в Житомирі